6 стратегій та інновацій для боротьби з пластиком
Забруднення пластиком, безсумнівно, є однією з найбільших екологічних проблем, з якими ми стикаємося сьогодні. У 1950 році у світі вироблялося понад 2 мільйони тонн пластику на рік, а до 2016 року ця цифра зросла до 242 мільйонів тонн, що становило 12% усіх твердих побутових відходів. Пластик розкладається сотні років, може вимивати шкідливі хімічні речовини, які при захороненні на звалищах потрапляють у ґрунтові води, а також в океанські води, де їх часто помилково поглинають морські тварини, порушуючи морське середовище існування. Вплив пластикового забруднення на довкілля може бути приголомшливим, тому вкрай важливо, щоб ми вирішили цю проблему і не допустили її загострення. Всюдисущість пластику ускладнює відмову від нього, але існує низка інструментів, які можуть стати рішенням проблеми пластикового забруднення.
Заборона пластику
Можна було б подумати, що повна заборона пластику може бути остаточним рішенням проблеми пластикового забруднення, але повсюдна присутність пластику в нашому повсякденному житті робить його повну відмову неймовірно складною справою. Однак поступові заборони, особливо щодо одноразових пластикових виробів, можуть бути надзвичайно ефективними і стимулювати споживачів або зменшувати використання пластику, або покладатися на альтернативи.
Згідно з документом ООН, понад 70 країн прийняли повну або часткову заборону на одноразові пластикові пакети, тоді як багато інших країн ввели плату або податок на них. Але в останні роки уряди почали впроваджувати нові заборони, які охоплюють одноразові пластикові соломинки, посуд та інші дрібні пластикові предмети. Наприклад, Нова Зеландія поступово відмовиться від більшості одноразових пластикових виробів до 2025 року, що, за оцінками, дозволить щорічно утилізувати 2 мільярди пластикових предметів. ЄС та Велика Британія запровадили подібну заборону у 2020 році, а Індія, один з найбільших світових забруднювачів пластику, оголосила, що з 1 липня 2022 року заборонить виробництво, продаж, розповсюдження та використання одноразового пластику.
Інші європейські країни, зокрема Франція та Іспанія, вирішили боротися з пластиковим забрудненням, націлившись на пластикову упаковку, але конкретно для продуктів. Французька заборона на пластикову упаковку для більшості фруктів та овочів почне діяти з січня 2022 року, щоб зменшити кількість пластикових відходів у країні, а до червня 2026 року буде поширена на всю продукцію з метою впровадження “альтернативних рішень” замість пластикових обгорток. За оцінками чиновників, ця заборона потенційно усуне понад мільярд “непотрібних пластикових упаковок”. Іспанія також почне відмовлятися від пластику з 2023 року.
Однак багато країн призупинили прогрес у зменшенні пластикових відходів через COVID-19, коли одноразові хірургічні маски, пластикові рукавички та пляшки з дезінфікуючими засобами для рук стали новою формою забруднення. Крім того, уряди не визнали, що багато з найбільших виробників пластикових відходів належать до комерційного сектору.
Розширена відповідальність виробника (РВВ)
Впровадження політики розширеної відповідальності виробника стає дедалі популярнішим у багатьох європейських країнах та кількох штатах США як рішення проблеми пластикового забруднення. Згідно з EPR, відповідальність та витрати на утилізацію пакувальних матеріалів і відходів покладаються на виробників та переробників, які їх виготовили, а не на споживачів.
Згідно з EPR, компанії платитимуть за збір та переробку картонних коробок, пластикових контейнерів та інших пакувальних матеріалів, а також за утилізацію будь-яких пакувальних матеріалів, що не підлягають вторинній переробці. Оскільки збирати та переробляти власну пластикову продукцію дорожче, компанії будуть зацікавлені виробляти менше пластикової упаковки та створювати новий ринок для товарів, що підлягають вторинній переробці.
За даними Агентства з охорони навколишнього середовища, у 2018 році в США було викинуто 82,2 мільйона тонн контейнерів та упаковки, і ця проблема загострилася після того, як того ж року Китай призупинив закупівлю вторинної сировини. Крім того, згідно зі звітом за 2020 рік, 20 компаній виробляють більше половини світового обсягу пластикових відходів. Дослідження показує, що у 2019 році було викинуто 130 мільйонів тонн одноразового пластику, з яких 5,9 мільйона тонн припадає на нафтогазову компанію ExxonMobil. Найбільша хімічна компанія світу, американська Dow, та китайська нафтогазова компанія Sinopec очолили список найбільших забруднювачів довкілля пластиком.
У той час як низка європейських країн і канадських провінцій вже мають EPR на практиці, американський штат Мен став першим в країні, який впровадив його в липні 2021 року. Кілька інших штатів, зокрема Нью-Йорк і Каліфорнія, починають приєднуватися до цього процесу і мають намір впровадити його впродовж найближчих року-двох.
Біопластик
Біопластик – це пластикові матеріали, що складаються з рослин, як правило, з кукурудзяного крохмалю та бамбукових волокон, а не з нафти та інших природних матеріалів. Вони мають схожі властивості та міцність з традиційними пластмасами, багато з яких можна переробляти та біологічно розкладати на промислових звалищах, і, як правило, мають менший вплив на навколишнє середовище, оскільки рослини, що використовуються, не потребують пестицидів чи хімікатів для вирощування. Перехід на біопластик також означатиме скорочення використання викопного палива – 8% світової нафти використовується для виробництва пластику.
Вже зараз спостерігається зростаючий перехід на біопластик – від одноразових харчових контейнерів та медичних інструментів до іграшок та одягу. Його частка на світовому ринку досягла 9 мільярдів доларів США, але порівняно з ринком звичайного пластику, який становить 1,2 трильйона доларів, йому ще треба пройти довгий шлях.
Однак експерти стверджують, що рішення проблеми пластикового забруднення не повинно полягати у виробництві більш ефективних біопластиків, а має бути зосереджене на збільшенні глобальних зусиль з переробки відходів. Одним з найпомітніших недоліків біопластику є те, що він не розкладається у воді, що, як і мікропластик, шкодить морським мешканцям та екосистемам.
Ферментативна переробка
Переробка пластику вже давно є основним рішенням проблеми пластикового забруднення, проте переробляється лише 10% пластику у світі. Відсутність широкомасштабної інфраструктури та зручного доступу до сміттєвих баків або установок для переробки може пояснюватися тим, що люди не переробляють відходи регулярно. Переробні заводи також обмежені у своїй здатності розщеплювати всі види пластику, включаючи харчову плівку, пакувальний папір з пластиковим покриттям і полікарбонат, які широко використовуються щодня в усьому світі. Звичайна переробка також не повністю розкладає пластик до мономерів (“будівельних блоків” пластику), що призводить до утворення пластику нижчої якості вдруге.
Проте вчені почали розробляти ферменти та бактерії, що харчуються пластиком, як метод розщеплення пластику, і проклали шлях до більших зусиль з переробки. У 2016 році дослідження Кіотського технологічного інституту виявило, що бактерії Ideonella sakaiensis можуть розщеплювати ПЕТ-пластик – найпоширеніший у світі пластик – за допомогою ферментів ПЕТ-гідролази та MHETази, які здатні розкладати ПЕТ на інертні мономери. Це означає, що перероблений пластик буде більш якісним.
Аналогічно, французький стартап Carbios розробив ферментний процес, який розщеплює та очищує пластикові предмети для створення нових і чистіших продуктів, а також переробляє предмети на одяг, які традиційні методи переробки не можуть переробити. Ферментативна переробка також потребує менше енергії і викидає на 17%-43% менше парникових газів, ніж створення повністю первинного пластику.
Ферментативна переробка має величезний потенціал. Вчені розробили супер-фермент, який може розкладати пластикові пляшки в шість разів швидше, ніж раніше, у 2020 році. Дослідники в Індонезії продовжують полювати на найефективніших морських мікробів, здатних розщеплювати пластик.
Зелені технології та пластикові дороги
Іншим рішенням проблеми пластикового забруднення є утилізація пластикових відходів у вигляді “зеленої” технології. Пластикові дороги набувають популярності там, де проїжджа частина прокладена повністю або змішана з використаним пластиком, який потім може витримувати навіть найважчі транспортні засоби.
Близько 20 років тому Індія першою проклала понад 60 000 миль пластикових доріг, а стартап у Нідерландах нещодавно побудував дві 30-метрові ділянки велодоріжки в голландських містах Зволле і Гітхорн, стверджуючи, що це перша у світі велодоріжка з переробленого пластику.
Дослідження показали, що пластикові дороги мають потенціал працювати так само добре або навіть краще, ніж традиційні асфальтовані дороги. Вони, як правило, довговічніші і можуть переносити значні перепади температур, пошкодження від води та вибоїни.
Очищення океану
Згідно зі звітом за 2020 рік, забруднення океану пластиком потроїться до 2040 року. Близько 11 мільйонів метричних тонн пластику потрапляє в наші океани щороку, завдаючи незліченної шкоди середовищу існування дикої природи, а також шкоди людям і тваринам. Більше того, Велика сміттєва пляма, колосальне скупчення морських пластикових відходів і сміття, розташоване в північній частині Тихого океану, яке, за оцінками, має площу 1,6 млн кв. км, продовжує зростати щодня.
Хоча, за оцінками програми Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) з очищення морського сміття, потрібно 67 кораблів на рік, щоб очистити менше 1% північної частини Тихого океану, існує низка зусиль з очищення океану, які можуть змінити ситуацію.
У 2018 році The Ocean Cleanup розробила Систему 001 – масивну U-подібну воронку довжиною 2 000 футів з прикріпленою спідницею, яка плаває за течією для збору пластикового забруднення у Великій сміттєвій плямі, з метою захоплення пластику, поки він ще досить великий і поки не перетворився на мікропластик. У жовтні 2021 року команда розгорнула ще більшу воронку System 002 і за один запуск зібрала 9 000 кг морського сміття, включаючи сидіння для унітазів, зубні щітки, кошики для білизни, взуття, санки та рибальські снасті. Вони також зібрали загалом 63 182 фунти пластику під час його пробного вилучення. Іншим можливим рішенням для масштабування проекту є WasteShark – водний дрон, який сканує поверхню води і збирає морське сміття через свій широкий отвір. Технологія може працювати до 16 годин і збирати до 400 фунтів сміття за один рейс.
